На Україну чекає тривала боротьба. Єдиний шанс перемогти ворога – кожного дня ставати сильнішими. А це означає проводити реформи.
На жаль, не всі це розуміють.
На сайті Президента розміщена петиція проти проєкту закону “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства “Ліси України”.
Закон максимально прогресивний. Перші етапи реформи лісової галузі в Україні вже реалізовані та, як показали результати, дуже успішно.
З початку року в Україні замість лісгоспів працює єдине ДП “Ліси України”. Прибутки нового підприємства, яке лише розпочало роботу, значно вищі, аніж за довоєнних часів у лісгоспів, які до нього увійшли.
Уявіть, попит на деревину під час війни значно знизився, ціни помітно впали, а прибутки… зросли.
Як це може бути? Дуже просто. Закупівлі нового підприємства централізовані та переведені на Prozorro, реалізація продукції не за прямими договорами, а лише через біржові аукціони, витрати оптимізовані, тривають постійні рейди департаменту безпеки та перевірки місцевих директорів на поліграфі.
Лише уявіть – під час війни у лісової галузі з’явились фінансові ресурси для будівництва лісових доріг, протидії пожежам, механізації заготівлі. Відкриваються нові центри вирощування саджанців із закритою кореневою системою. Зростають зарплати.
А що ж буде, коли відновиться логістика, запрацює на повну потужність переробка? Доходи галузі, а з ними й податки, вочевидь, зростуть у рази.
Отже, повторюсь, і концепція реформи, і реалізація максимально успішні, хоча минулого року проти утворення ДП “Ліси України” виступали і певні депутати, і представники громад. Як і сьогодні, опоненти збирали підписи, направляли петиції, але влада проявила політичну волю і, як виявилось, вчинила абсолютно правильно.
На черзі останній етап реформи – корпоратизація ДП “Ліси України”. Саме це і передбачає проєкт закону, який я згадав на початку. Корпоратизація – це сучасніша організаційно-правова форма, ширші можливості залучати кредитування та інвестиції, більша прозорість, звітність за міжнародними стандартами. Крім того, корпоратизація – це загальний тренд реформи держсектору економіки: цього року парламент, наприклад, ухвалив закон про корпоратизацію “Енергоатому”.
Що важливо, проєктом закону про управління лісовою галуззю пропонується не лише провести трансформацію ДП в акціонерне товариство, але й з огляду на успіхи перших етапів реформи приєднати до АТ “Ліси України” всі інші комунальні та державні лісогосподарські підприємства.
З будь-якої точки зору – економічної, екологічної, правоохоронної, безпекової, – об’єднання є оптимальним рішенням.
Адже сьогодні поруч з успішним ДП “Ліси України”, немов сіра зона, залишаються нереформовані комунальні лісгоспи.
Комунальні лісогосподарські підприємства застрягли у минулому та зберігають всі хронічні болячки, від яких державні “Ліси України” вже позбавились.
Тотальна корупція, договори на реалізацію продукції за заниженими цінами, адміністративний апарат, який незрозуміло чим займається. Якщо невеликий переробник не зміг купити деревину на біржі, він тихенько домовляється з комунальним лісгоспом. Потрібні документи на крадену деревину – у КП вам допоможуть.
Де найбільші нелегальні звалища сміття? Також на території комунальних лісгоспів.
Комунальні підприємства догосподарювались до того, що при виникненні пожежі звертаються за допомогою до сусіднього державного лісового господарства. Бо у самих – ані техніки, ані людей.
Показник висадки нового лісу у комунальних лісгоспів також значно нижчий, аніж у державних лісах. Тобто комунальники банально втрачають лісовий фонд.
Намагатись навести лад у кожному комунальному лісогосподарському підприємстві не реалістична задача. Ефективніше об’єднати їх з АТ “Ліси України” і таким чином запровадити єдині сучасні стандарти управління всіма процесами.
Хто ж проти реформи?
Як завжди, деякі нардепи, яким потрібно зловити хайп. Це навіть не популісти, а звичайні шарлатани, які кричать, що акції “Лісів України” можуть опинитись у приватних власників. Що є повною маячнею. В проєкті закону “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі…” зафіксована заборона не лише на приватизацію “Лісів України”. Неможлива навіть концесія та інші форми державно-приватного партнерства. Щодо ж лісового фонду, то його власником взагалі залишається держава. Акціонерне товариство лише користувач.
А ще проти реформи керівництво деяких громад. Як це, кажуть вони, віддати своє?
У петиції та зверненнях, які організують місцеві керівники, три ключові тези:
- реформа порушує конституційні права громад;
- реформа – це втрати для місцевого бюджету;
- реформа – це звільнення працівників, як правило, місцевих мешканців.
Всі три тези – маніпуляція.
По-перше, ніхто не забирає у людей конституційне право користуватись лісами – відпочивати, збирати гриби, ягоди тощо. Громада зберігає контроль і за господарською діяльністю – згідно з новими правилами, представники громадськості беруть участь у розробці та затвердженні лісовпорядкування, контролюють процес погодження заготівлі. Тобто спільно з фахівцями місцеві мешканці можуть визначати, які дерева висаджувати, які ділянки відвести під рекреацію, що і коли заготовляти.
По-друге, доходи місцевого бюджету лише зростуть, бо менше стане крадіжок, а ціна реалізації лісопродукції збільшиться (перші етапи реформи це довели).
По-третє, приєднання державних лісгоспів до ДП “Ліси України” не призвело до звільнень лісівників, чому це має відбутись з комунальними лісгоспами?
Насправді ж для місцевої громади лісова реформа – це плюс. Для звичайних людей немає жодної різниці – комунальний по сусідству ліс чи державний. Головне, щоб там був порядок, щоб ліс охоронявся, відновлювався, не перетворювався на смітник. Щоб у місцевий бюджет йшли податки. Щоб були у достатніх обсягах дрова і транспорт, щоб їх доставити.
Від зміни статусу лісу може програти лише місцевий депутат, кум/тесть/брат якого є власником пилорами. “Родинний” бізнес внаслідок реформи вже не зможе отримувати сировину за безцінь, її доведеться купляти на конкурентних засадах за ринковою ціною. А ще зникне можливість передати шматочок комунального лісгоспу під забудову тощо.
Тому і бачимо певну протидію реформі. У місцевої еліти торік забрали вплив на державні лісгоспи, тепер шляхом реформування хочуть ще забрати останню годівничку – лісгоспи комунальні.
Як відреагує влада на звернення та петиції?
Звісно, Кабмін та Верховна Рада можуть здати назад та залишити все як є. Щоб, як то кажуть, не дратувати місцевих. На мою думку, це буде означати, що Україна насправді слабка та не готова посилюватись за допомогою рішучих та успішних реформ. Не здатна заради Перемоги вийти з зони “корупційного комфорту”.
Але чи можемо ми, українське суспільство, допустити, щоб влада відмовилась від реформ? Ні, не можемо. Здати назад означає зрадити тих, хто сьогодні на фронті.
Кожна петиція проти продовження реформ – це петиція проти нашої з вами Перемоги у цій війні.
Джерело: Цензор.нет
